Re: цензії

15.11.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун, лікарка-психіатриня, психотерапевтка, PhD, письменниця
Коли мозок стає героєм казки, а дитина вчиться розуміти себе
14.11.2026|Віктор Васильчук, заслужений журналіст України, письменник
«Ятаган» змушує замислитись…
14.11.2026|Пауліна Малохлєб
Польська критика про роман Володимира Даниленка «Клітка для вивільги»
12.11.2026|Тетяна Граб
Місце сили у Сан-Фурсиско
04.11.2026|Павло Пантелеєнко, філолог та вчитель Ліцею №304 м. Києва
Повернення до витоків слова: чому книжка «Логодіалоги» Олександра Козинця потрібна педагогам і батькам
02.11.2026|Буквоїд
У перекладі угорською мовою вийшов роман Володимира Даниленка «Клітка для вивільги»
29.10.2026|Василь Кузан
Реалізм абсурду
27.10.2026|Юлія Манякіна
Музика розшарпаної цілости
26.10.2026|Павло Пантелеєнко, філолог та вчитель Ліцею №304 м. Києва
Пам’ять, що лікує забуття: 127 відлунь одного роду
23.10.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун Лікарка-психіатриня, психотерапевтка, PhD, письменниця
Жити, поки життя триває
Головна\Re:цензії\Що читати?

Re:цензії

30.05.2012|07:28|Буквоїд

Тарас Антипович: «Хочеться бачити, слухати і читати когось морально сильнішого і святішого, ніж ми всі»

На запитання порталу «Буквоїд»: «Що читати?» відповідає письменник Тарас Антипович.

- Що Ви читали останнім часом? Ваші враження.

- Із задоволенням прочитав роман Клайва Стейплза Льюїса «За межі мовчазної планети». Лагідна філософська фантастика (так уже не пишуть), хоч і в не надто вдалому українському перекладі. А загалом, доведеться говорити про те, що я лише починав читати, бо осилити до кінця вдається дедалі менше текстів. Спробував дочитати давно початий роман «Можливість острова» Уельбека, але знову не витримав. Нелюдська меланхолія у автора поєднана з інтелектуальністю так, що виходять якісь чорні діри, а не книжки. Уельбек, безумовно, таким чином конвертує дух часу (від якого мене верне).

Справа в тім, що хочеться бачити, слухати і читати когось морально сильнішого і святішого, ніж ми всі. Щоб можна було сказати собі: ну добре, я – слабодухий цинічний йолоп, але є ж люди, на яких можна рівнятися, є ж іще атланти віри, які тримають світ на плечах... Чорта з два: сучасний атлант одержимий прагненням обвалити балкон собі на голову.

Із українською прозою все ще складніше – у нас мало кого хочеться дочитати до кінця. Здається, останній український роман, який мені пішов, – «Хліб із хрящами» Михайла Бриниха. Симпатична річ, хоча Бриних, здається, міг би вже ставити собі серйозніші завдання, ніж «вузькопрофільний» зомбі-треш.

Час від часу розкриваю «Лексикон інтимних міст» Андруховича, прочитую одне-два міста. Це книга саме для фрагментарного читання – її не можна з розгону перестрибнути. Ті критики, які читали її підряд, як роман, переситилися і присудили їй «золоту бульку», що було помилкою, я вважаю.

Із недочитаного – «Голова Якова» Любка Дереша. Я чекав якоїсь нової якості від цього роману, але її там нема. Взявся було за «Руйнування ляльки» Степана Процюка. Йой. Якщо це – інтелектуальна проза, то дайте мені краще збірник тупих анекдотів. Зараз ось доповз до середини «Щоденника моєї секретарки» братів Капранових. Мова у них штампована і несмачна, але якісь симптоматичні українські реалії вони в сюжеті відобразили. Може, чого доброго, дочитаю.

Задля справедливості мушу сказати, що і мої книжки дехто не може дочитати до кінця (мій батько, наприклад). Я теж – не геній. Зрештою, я знайшов виправдання всім нам, українським літераторам: важливіше бути доброю людиною, ніж добрим письменником. Будемо вважати, що всі ми – передусім добрі люди, і нам воздасться.

- Які книжки можете порадити іншим?

- З приводу порад, що варто почитати, то я тут сам безпорадний. Але наважуся сказати таке. Ми всі зациклилися на прозі і чекаємо від неї прориву. Майже всі літературні премії шукають «книгу року» серед романних полотен. А проза в певному сенсі є ровесницею державності. Сильну прозу творять ті нації, які вже мають тверде уявлення про власне місце у світі. Україна ж поки що перебуває в стадії бродіння, і що з неї вибродить – невідомо. З цим, на мою скромну думку, пов’язана ідейна слабкість української сучасної прози. Дезорієнтований народ не вміє формулювати.

Крім того, найбільш проривні речі нашої класики написані таки поетами – «Енеїда» і «Кобзар». У нас і зараз багато вартісної поезії – вдесятеро більше, ніж прози. Просто ми як читачі її занедбали. У багатьох книгарнях поетичні збірки взагалі не беруть у продаж, бо знають, що не продадуть їх. А поети якимсь дивом продовжують писати. Федюк, Андрусяк, Махно, Кіяновська, Мідянка, Петросаняк, Малкович, Вольвач і багато інших – усі щось творять, навіть видавати умудряються. Що, не пре? Ну то хоч свіжого Жадана варто почитати – «Вогнепальні й ножові». До речі, Жадан, як завжди, у тренді: видав порцію ліричних блатняків. Цілком актуальний репертуар для країни, де заступник Генпрокурора лабає «Мурку» на роялі. Хоча треба розуміти, що віршовані історії збірки амбівалентні – ніби й соціально звучать, бо надворі – щирий кримінальний феодалізм, але водночас ці тексти є суто ігровими, постмодерними. Жадан бавиться, як фокусник – то витягне пророка з бандитськими замашками, то мудрого зомбі, то «наркошу» якогось пронизливого. Цікаве місиво.



Додаткові матеріали

28.05.2012|07:33|Re:цензії
Яна Дубинянська: «Все, що напишуть Дяченки, Биков, Уліцька, Рубіна, Галіна, Денисенко, Соколян – читатиму точно»
24.05.2012|07:51|Re:цензії
Станіслав Львовський: «Навряд чи є щось, що можна було б порадити для читання всім»
22.05.2012|07:05|Re:цензії
Оксана Радушинська: Практично «запоєм» читаю майбутні дитячі бестселери
18.05.2012|07:41|Re:цензії
Юля Стахівська: «Мій примхливий гід – настрій»
16.05.2012|13:44|Re:цензії
Олеся Мамчич: «Мемуаристика – неймовірно заманлива річ: справжні люди, які розповідають реальні історії: що може бути цікавішим?»
14.05.2012|15:40|Re:цензії
Марися Рудська: «Бездарні обкладинки сприяють піратству»
11.05.2012|13:30|Re:цензії
Валентин Кузан: Хто не читав Бойченка – матиме великий гріх
10.05.2012|11:09|Re:цензії
Антон Санченко: «Ефіопська січ» Кожелянка настільки несподівана й потужна, що навіть не хочеться прискіпуватися до дрібниць
07.05.2012|07:17|Re:цензії
Юля Смаль: Я відсилаю всіх читати казки
04.05.2012|07:48|Re:цензії
Анна Лобановська: Про справжнього Сковороду після прочитання роману Володимира Єшкілєва ми стали знати ще менше
25.04.2012|07:38|Re:цензії
Володимир Арєнєв: Книжки роблять людину мислячою, отже — вільною
11.04.2012|09:28|Re:цензії
Світлана Ройз: «Я — не просто книжковий хробак, я книжковий пилосоc»
20.03.2012|08:10|Re:цензії
Тетяна Лемешко: «Покладаюся на власну інтуїцію – серце підказує, що й коли прочитати»
15.03.2012|07:11|Re:цензії
Віктор Марущенко: «Сучасній людині вдома досить мати Біблію, твори Шекспіра і Достоєвського»
13.03.2012|12:52|Re:цензії
Сергій Цушко: «Буфонади в літературі не визнаю»
09.03.2012|07:52|Re:цензії
Катерина Міщук: «Відповіді на свої життєві питання читач може отримати зовсім несподівано…»
07.03.2012|07:11|Re:цензії
Василь Карп´юк: «Часто повертаюся до улюблених авторів і завжди тішуся їхнім новим книгам»
05.03.2012|07:58|Re:цензії
Оксана Шалак: «Коли читаю та перечитую поезію і прозу, керуюся тільки власними вподобаннями, відчуттям справжності»
01.03.2012|07:39|Re:цензії
Марина Соколян: «Я би радила читачам не зациклюватися на якомусь одному жанрі»
29.02.2012|10:11|Re:цензії
Артем Чех: «Початих книжок і не перелічити. Тільки дочитувати немає часу...»
28.02.2012|11:43|Re:цензії
Богдан Пастух: «Серед крику сучасного рекламно-хапального дійства все частіше хочеться повертати голову назад»
26.02.2012|13:36|Re:цензії
Ірма Вітовська: Книжки обираю стихійно
24.02.2012|07:39|Re:цензії
Маріанна Малина: «Читання — це справа настрою. Іноді тягне на жахіття»
22.02.2012|13:57|Re:цензії
Олексій Цвєтков: «Читаю зараз книгу американського філософа Рональда Дворкіна «Справедливість для їжаків»
17.02.2012|19:44|Re:цензії
Микола Азаров радить читати Германа Гессе та Генріха Манна
10.02.2012|12:38|Re:цензії
Анна Малігон: «Раніше не мала шкідливої звички недочитувати книг, а зараз таки грішу»
23.01.2012|07:35|Re:цензії
Тетяна Винник: «Коли вдається знайти в книгарні гарну, прекрасно оформлену, дитячу книжку, не дивлюся на ціну»
17.01.2012|07:30|Re:цензії
Олексій Порвін: «Коли мова йде про книжки — особливо важко сказати «я вибираю»
13.01.2012|07:21|Re:цензії
Володимир Чернишенко: З величезним задоволенням перечитав збірку дорослих оповідань Кіплінґа з веселенькою назвою «Місто страшної ночі»
30.12.2011|07:48|Re:цензії
Галина Кирпа: «Оскільки я ніколи не мала шансів на те, що колись-таки по-справжньому виросту, то люблю читати книжки для дітей»
коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

15.11.2026|06:56
Мирослав Лаюк отримав престижну премію імені Джозефа Конрада-Коженьовського за книжку «Бахмут»
12.11.2026|20:47
Книжки Макса Кідрука перевидадуть без його імені на обкладинці
09.11.2026|15:19
У Львові відбувся поетичний фестиваль «Земля Поетів 2026» та зібрав 400 тисяч гривень для розвідників
09.11.2026|06:48
«Видавництво Старого Лева» та KFC презентували благодійну антологію «Віднайдені рядки»
08.11.2026|22:31
У Відні презентували нову книгу Вероніки Чекалюк «Різдвяні історії: новели Адвенту»
06.11.2026|15:56
«Писати і жити, жити і писати»
06.11.2026|15:51
10 причин відвідати фестиваль «Земля Поетів» у Львові 7-8 листопада
06.11.2026|15:39
В Україні запустили сервіс «Своя книга» для самостійного видання книжок
06.11.2026|15:32
У «Видавництві Старого Лева» вийде нова книжка Євгена Положія «Усі тварини ходять босоніж»
06.11.2026|15:27
Оголошено довгий список Премії імені Юрія Шевельова 2026 року:


Партнери